П'єси‎ > ‎

Герой нaшого чaсу. Повiсть другa

скачати mp3

Герой нашого часу. Повість друга.
Дійові особиСавка, герой нашого часу.
Ахванасій, учень Савки.
Горгона Пилипівна, сестра впиздженої Савкою Митродори Пилипівни.
Хабібулін, кунак Савки.
Єгорка Іванцов, геолог і дурний кацап.
Васіліса Єгоровна, женщіна мужской мєчти.

Дiя перша. Страшне провалля, над яким жахливо літають орли. Над самим краєм провалля стоять Савка і Ахванасій й плюють униз. 
Савка (плює униз). Пригай, нахуй!
Ахванасій (плює униз). Ну його в пизду, блядь!
Савка (показує на орла). Дивись, блядь нахуй.
Савка бере каменюку і мєтко швиря в орла. Підбитий орьол камнєм падає вниз.
Ахванасій. Савка, а шо ти кинув?
Савка. Гранату.
Обидва регочуть. Деякий час Савка і Ахванасій з цікавістю дивляться вниз.
Савка (плює униз). Піздєц, нахуй.
Ахванасій (плює униз). Мєткость рук, блядь, і нікакого мошенства.

Дiя друга.
Аул. Біля аулу сидить Хабібулін і пале люльку, набиту кізяком. Входять Савка і Ахванасій. В руках у Ахванасія забитий орьол.
Ахванасій (до Хабібуліна). Стоїмо, бля, а він летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: "Піздєц, нахуй", - а Савка: "Ніхуя собі". - та палкою як переїбе, каже: "Чмо йобане". Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Ніхуйово погулялі.
Савка (плює). Нє дєлай волни, Хваня.
Хабібулін (осматрює забитого орла). По-вашему, ето сич називається?
Ахванасій. Шо за сич. блядь, ніхуя не просцу.
Савка (внєзапно). Чурка йобаний, блядь, чєрєз мінуту віжу борш на столє, кругом всьо блєстіт-свєркаєт! Шо не ясно, бля?
Хабібулін бистро зникає, несучи з собою орла.
Ахванасій. Йобані чурки заїбали, нахуй.
Ахванасій підбира люльку, набиту кізяком, покинуту Хабібуліним, і пале її. Мимо проходить Горгона Пилипівна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипівни, вдягнута туристкою.
Ахванасій. Диви, Савка, мамка нехуйова.
Савка. Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл.
Ахванасій. Було б время, можна було б зайнятися. Неохота тока мудохатися.
Горгона Пилипівна. Рєбята, ви нє студенти, случайно?
Савка (спльовує). Ми доктори, нахуй.
Горгона Пилипівна. Зачєм же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у мєня сєстра в городє, она тоже студєнткой била, так, знаєте, інтересно - новая жизнь. А у молодьожі сєйчас вообщє тяга к знаніям. Я б кажется всьо б отдала, чтоб знов ето всьо пєрєжіть - такой ето кайф. Так чтолі по-вашему називаются еті ощушєнія? Ви нє смотрітє, што я старая, я ваші еті молодьожниє слова знаю, сама такая була. І випить могу, і поговоріть, і поспоріть. Ну от, скажіте. - хто ваш любімий поет? У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка! Ілі, когда я віжу молодой, культурний чєловєк бьйот кота, ето ж он сам сєбя обкрадиваєт, ето ж он нє кота бьйот, а сєбя! А ви говоріте, для мєня єслі чєловєк нє любіт пріроду, нє любіт животних, нє знаєт поезію родного края, он для мєня нє существуєт!
Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративне відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать.
Горгона Пилипівна. От я смотрю на вас: молодиє, здоровиє, умниє, всьо у вас єсть, - і завідую вам по-харошему. Всьо у вас впєрєді!
Ахванасій. Заїбала нас тут, шось пиздить, а шо - хуй просциш.
Савка. Переїби, шоб не пизділа.
Ахванасій пиздить Горгону Пилипівну. Горгона Пилипівна падає довго і важко, як мішок з гавном. Входить Хабібулін з відром, у відрі кипить борщ, зварений з орла.
Хабібулін. Ми з неї тоже будем борщ варить, чи може так зажарім, нахуй, да і з'єдім?
Савка. Чурка хуєв! Скіки тєбя учіть можна, блядь! А шо, борш залупою їсти будем?
Хабібупін похапцем кидається за ложкою. Тим часом Ахванасій витаскує з борща противну орлячу голову і висмоктує в неї мозги.
Ахванасій. Ти, Савка. попробуй! В голові фосфору дохуя, волоси випадать перестануть.
Дiя третя.
В горах Єгорка Іванцов. геолог і дурний кацап, і Васіліса Єгоровна. женщіна мужской мєчти, рвуть траву і собірают камні.
Єгорка Іванцов (наморщивши лоба). Врємя собірать камні і врємя іх разбрасивать, как ви счітаєтє, Васіліса Єгоровна?
Васіліса Єгоровна. Об чом ви щас думаєте, Єгорка?
Єгорка. Єслі чєстно, то я думаю о вас, Васіліса Єгоровна.
Васіліса Єгоровна. Вот как! Ето уже становітся інтересно. І что же ви обо мнє думаєте?
Говорячи всю ету мульку, Васіліса Єгоровна прінімаєт очароватєльную позу, стріля глазами в різні боки і поправля на головє волоси красівими жестами рук.
Єгорка Іванцов. Я думаю, что такая женщіна, как ви, должна украшать жізнь мужчіни, Васіліса Єгоровна. Можно, я вас поцелую?
Васіліса Єгоровна. А вот етого как раз і ніззя.
Єгорка Іванцов. Как же так, почєму ніззя?
Васіліса Єгоровна. А так, ніззя і всьо.
Васіліса Єгоровна показує Єгоркє Іпанцову кончік язика, от чєго дєлаєтся єщьо прєкраснєй. Саме в цю мить з'являється Савка з своїми учнями-Ахванасієм і Хабібуліним. В руках у Савки камінь, який він тупо підбрасує в руці. У Ахванасія в руках кусок іржавого дрота, який він, сам не знаючи для чого, підібрав з підлоги. У Хабібуліна в руках забитий ховрашок, котрого він несе за задні ноги.
Ахванасій (показує на Єгорку і Васілісу). Диви, Савка.
Хабібулін. Синка раз запиздячить, і піздєц йому буде.
Єгорка Іванцов (побачивши Савку з компанією). Товаріші, сюда ніззя, тут гадюк много, укусят!
Ахванасій. Пригай вніз, синок хуєв, пока я разрєшаю!
Єгорка Іванцов (виймає геологічєскій молоток). Тока попробуйте подойті, уркагани, всєх повбиваю!
Під час неї гнєвної рєчі Хабібулін кида в Єгорку ховрашком і влучає йому в їбальніка. Єгорка падає і плачучи повзе з гори вниз. Васіліса Єгоровна, яка безперечно вважає, шо щас її нємєдлєнно будуть їбати, гнєвно свєрка глазами і робить хорошу міну при поганій ігрі.
Васіліса Єгоровна. Тока попробуйте подойті, подонкі, я брошусь уніз!
В словах Васіліси Єгоровни бринить надія на те, шо может всьо обойдьотся тіхо-мірно, і їй не прийдьотся цього робить.
Савка. Пригай, нахуй!
Ахванасій (запопадливо). Так шо, Савка, може їбати і нє будєм, мєнє шо то нє хочєтся...
Хабібулін (запопадливо). Нахуй она нам така здалась. Правда, дядя Савка?
Васіліса Єгоровна. Хлопчики, та ви шо?
Савка. Пригай, нахуй!
Васіліса Єгоровна. А можєт давайте поговорім, рєбята. Ви ізвінітє, я сначала, було, подумала, шо ви жлоби, так вийшло случайно. Ви мнє даже понравілісь, я даже подумала, какіє інтєрєсниє пацанчікі в горах гуляют...
Васіліса Єгоровна починає роздягатись, стоячи на краю обрина. При цьому вона прєлєстно висовує кончік язика.
Савка. Ця хуйня тобі не допоможе. Хлопці, будєм грать в ігру "Артілєрія бьйот по своїм".
Савка і хлопці набирають повні жмені каменюк. Васіліса Єгоровна. стоячи на краю обрива, іздає пронзітєльний крик і взмиває ввись. Деякий час вона кружляє в повітрі, потім безвозвратно ісчєзаєт в разрєжонннх пространствах горного повітря. Савка, Ахнанасій і Хабібулін стоять мовчки над ними літають орли. Хабібулін і Ахванасій чухають потилиці.
Ахванасій. Заїбали, курви, чи женщіни, чи може якісь кури, хуй просциш...
Завіса

Yevgen Shulga (www.shulga.kiev.ua)
Цікаві Досліди - http://www.doslidy.kiev.ua








Comments